Творчій молоді ми завжди раді

Нещодавно до бібліотеки завітали три гарні дівчини - студентки Одеського національного політехнічного університету. І все б нічого, якби не виявилося, що дівчата прийшли до бібліотеки не просто взяти почитати книжки, вони прийшли зі своєю творчістю. Юлія Коляденко, Лілія Криворучко та Тетяна Кустурова - учасниці студентського клубу "КІО" (культура, інформація, освіта), що діє на базі кафедри документознавства та інформаційної діяльності ОНПУ (керівники - старший викладач Т.Л.Бірюкова та доцент Т.Ф. Коляда-Березовська). Ми вирішили, що буде правильно потішити читачів нашого блогу  ліричними, душевними рядками дівчат. 

Юлія Коляденко

Мужчины тоже плачут...

«Прощай!»,- сказала тихо и ушла
Закрылась дверь, походку еле слышно,
А у него упала в пол слеза,
Хоть и мужчина сильный, как Всевышний.

Сидел он тихо, в мыслях заблудился
И понимал, что всё – порвалась нить!
Столько прожил, а так не научился,
Как его женщина искренне любить.

Вы знаете, мужчины тоже плачут:
Когда теряют мать или жену.
В эти моменты мужики незрячи
И дают волю вытереть слезу.

******

Як прекрасно мати когось

[Як прекрасно мати когось – нехай спершу далеко,
 нехай навіть не часто бачитись, але  отак от просто
з неба повірити – і мати когось собі і себе в ньому]
(Юрко Покальчук «Просто любити…»)

Стояли ми, обнявшись, тільки вдвох
тут на пероні сироти-вокзалу.
Мені відчутно було тільки вдих,
Та видихнути сили було мало.

Я притулилась сильно як ніколи,
І руки не хотіли відпускати…
Думки з’являлися  у голові все знову й знову.
Сказала тихо: «Я буду чекати!»

Ти пригорнув мене ще дужче, як востаннє,
Узяв за руку, як дитя мале,
Поцілував у щічку на прощання,
Сказавши ледве: «Я люблю тебе…»

І колії від струму загриміли - 
То потяг твій, то чорний птах.
Ось, дочекались! Вагони загуділи.
Лиш ліхтарі виблискують очах.

Стояли ми, обнявшись, тільки вдвох.
Останні п’ять    хвилин стояли і мовчали…
Залишилось зробити тільки крок,
Та серце й почуття тебе не відпускали.

А час уже добіг свого кінця,
І я залишилась стояти на пероні,
Але без тебе…Тільки небо й я…
Збираю сльози у свої долоні.

Напевно цей вокзал уже не раз
Бачив розлуку і обійми щирі.
Він розлучив тепер і нас.
Між намилиш стіна, що має двері.

Лілія Криворучко

Закрий своє серце

Закрий своє серце, 

І мрії, нехай не збуваються.

Він, той, хто не прийде, 

Той, хто не розвертається.

Закрий своє серце, 

І поки тебе болить, 

Цінуй, тих хто поруч, 

Цінуй кожну щасливу мить!

Закрий своє серце!

Ти просто терпи.

А завтра, крізь терна –

Крізь перепони!

Закрий своє серце.

Все скоро забудеться.

Сьогодні був поруч, 

Та це вже минулося.

Закрий своє серце, 

Життя, по-іншому живи!

Додай в нього перцю, 

І розітри!

******

Обійми мене

Обійми мене, між сотнями ночей, 

І не треба ніяких подарунків, 

Мені досить, - твоїх очей, 

Серед наших ночей незабутніх.

Обійми мене, немов в останнє, 

І нехай повністю все згорить.

Коли поруч - ти, все не звичайне, 

Я ціную з тобою кожну прожиту мить.

Обійми мене, ніби в останній раз, 

Так, як ніхто більше не зможе.

Це лиш мить, і минає час, 

Як без тебе, я жити зможу?

Обійми мене, і ніколи не відпускай!

Нас лиш двоє у всьому світі, 

Я готуватиму тобі щоранку -чай, 

Житимо удвох, в нашому мікросвіті!

******

Нам потрібна надія

Нам потрібна надія.

Надія,  на краще майбутнє.

Нам потрібна людина, 

Яка зробить, нарешті, щось путнє!

Нам потрібне - сонце, 

Мирне небо над головою, 

Нам потрібно відкрите віконце, 

У яке, не залітатиме куля.

Нам потрібне - повітря, 

Без отруйного газу.

Нам потрібне - подвір'я

У якому не ходитимуть у протигазах.

Нам потрібне - життя, 

Всі ми жити у мирі бажаєм!

Нам потрібне життя, 

Разом ми все подолаєм!

Нам потрібно - бути добрішими, 

Потрібна нам всім допомога!

Будьте, люди, - щирішими!

Миру потрібна підмога.

******

Я люблю тебе, закритими очами

Я люблю тебе - закритими очами, 

Мить, лиш тільки мить, 

між нашими ночами.

Забуто все,  і мрії ті, 

Є тільки я,  є тільки ти.

Я люблю тебе, -

і це відчуття неймовірне, 

Між хвилинами десь загубились ми.

Чуєш? Тут музика лине, 

Сподіваннями надихає мене.

Я люблю тебе - між нами години.

Наші почуття підіймаються вверх, 

І прекрасна та мить, 

ті хвилини, -

коли я, відчуваю тебе.

Я люблю тебе - скрізь 

Де б не був ти, 

Не чурайся почуття цього, 

Ми з тобою, коханий, -

Одне. Єдине.

Ми - частина світу всього.

Тетяна Кустурова

Я зажигаю свечи,

когда небо выключает свет, -

мой любимый субботний вечер,

Пара книжек и теплый плед.

Ты возможно еще не знаешь,

что я могу сколько хочешь ждать,

ты все падаешь и взлетаешь,

а я грею твою кровать.

Я так близко, может как-то слышишь,

что я часто с тобой болтаю

Ты все ищешь там что-то ищешь, 

а я просто с тобой летаю.

Мой любимый субботний вечер

две подушки и теплый плед.

Когда ты дышишь в мои плечи, -

я не верю, что тебя нет.

******

Намалюй мене або на мені,

Заспівай мені гарних пісень.

Якщо ти море, я хочу жити у вогні,

Як ти ніч, то нехай буде завжди день.

Моє серце чомусь закам'яніло, - 

Я весь день до тебе бігла стрімглав,

І як тільки зовсім трошки стемніло,

Ти без жалю мою душу зламав.

Мій метелик порвав собі крила, -

Так до тебе хотів долетіти.

Я тобою жила і боліла,

Як хворіють беззахисні діти.

******

Закрывай глаза и в море

Погружай мечты.

В жизни есть одно лишь горе-

Это ты.

Ты такое горе если,

Не вдохнул земли,

Не качался в теплом кресле

У окна зимы.

Посмотри, прохожий, шире

Сколько рядышком чудес,

Сколько красок в этом мире

С моря до небес.

Закрывай глаза и лейся,

Будь доволен и будь рад.

Будь свободным словно песня,

Теплым будь как взгляд

Будь улыбкой и душой,

Ликом красоты.

Помни, вдруг случится горе -

Это ты.

******
В саду моей души уже второй век цветут розы. Их аромат так манит всех, кто проходит мимо, что они не в силах сдержать своего желания насладиться цветами. Они подходят, любуются, рвут и забирают себе. Украшают свои души моими цветами, пока я продолжаю с любовью поливать их и наполнять их своим естеством. Иногда мои розы вянут. Очень жаль, что именно в душе у тех людей, которых я до безумия и со всей искренностью люблю. Они вянут, и вместе с ними вянет очередной осколочек меня...

Зичимо дівчатам подальшого творчого успіху, а також дуже сподіваємося на творчу співпрацю в рамках роботи літературної студії "Дебют", яка вже другий рік діє на базі нашої бібліотеки